Найбільші міста Шотландії

 Единбург, друге найбільше місто і столиця країни, є одним із найбільших європейських фінансових центрів. Единбург був осередком шотландського просвітництва 18 століття, яке перетворило Шотландію у потужну торгову, інтелектуальну та промислову країну. 

Ґлазґо — найбільше місто Шотландії— свого часу було одним із провідних промислових міст світу, нині ж є центром міської агломерації Великого Ґлазґо. До акваторії Шотландії належить велика частина Північної Атлантики та Північного моря, що містить найбільші запаси нафти у Європейському Союзі. 

Це дало місту Абердину — третьому найбільшому місту країни — титул європейської нафтової столиці.

Короткі відомості про Шотландію

Шотла́ндія  — країна, частина Об'єднаного Королівства, колись незалежна держава. Займає північну частину Великої Британії, на півдні межує з Англією, на сході її береги омиває Північне море, на півночі й заході Атлантичний океан, на південному заході — Північна протока та Ірландське море. Окрім того, Шотландія складається ще із близька 790 островів, серед яких архіпелаги Шетландські, Оркнейськіта Гебридські острови.

 

Королівство Шотландія як суверенна держава постала у ранньому середньовіччі і зберігалася до 1707 року, хоч і була у персональній унії з королівствами Англією та Ірландією з 1603 року, коли король шотландський Джеймс VI успадкував англійський та ірландський трони. 1 травня 1707 року Шотландія увійшла до політичного союзу з Англією, щоб відтак утворити Об'єднане королівство Великої Британії. Це об'єднання стало результатом Союзного договору, підписаного 1706 року, та прийняття двох однакових актів Союзу парламентами обох країн, попри значну антисоюзну опозицію та протести у Единбурзі, Ґлазґо та в інших містах.

Правова система Шотландії залишається окремою від Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Шотландія зберігає відмінну юрисдикцію у публічному та приватному праві Тривалий розвиток правових, освітніх та релігійних інституцій окремо від решти Об'єднаного королівства спричинився до збереження та плекання своєрідної шотландської культури та національної ідентичності навіть у часі перебування країни в союзі. Внаслідок успішного референдуму щодо деволюції законодавчої гілки влади у 1997 році парламент Шотландії отримав великі повноваження у вирішенні місцевих проблем країни. У 2011 році Шотландська національна партія виграла більшість місць у парламенті на виборах та провела референдум щодо незалежності 18 вересня 2014 року, за результатом якого проти незалежності висловилися 2 мільйони 1 тисяча 926 осіб (55,3%), за незалежність — 1 мільйон 617 тисяч 989 шотландців (44,7%).